Не треба й неба ( з альбому "Фіміам" сл. Тараса Приведи, муз. Олени Коссак)

Я часу рівний біг спинив
Одним наскоком
Моїх до Тебе почуттів
Не змірять кроком
І неба твердь звернув набік
Наполовину
Аби побачити тебе
Ну хоч хвилину
Зелених снів туга липка
Зрива печаті
І знов слова-слова-слова
Гінці печалі
А світ навкруг такий хиткий
Мов з пластиліну
Знов перед образом Твоїм
я на колінах
Ще й  небокрай манить мене
В примарні далі
Ну хто сказав, що серця стук
Не гімн печалі?
Для тебе все би я віддав -
Тобі ж не треба
Ні мого сонця, ані гір
Не треба й неба..
Моя любов, моя душа
П*янкий мій трунок
Кому ж тепер даруєш Ти
свій поцілунок?